Як то було. Рік 2013

9 січня, 2014коментарів: 0

Усе, пережили, той покращений 2013 рік. І я вам скажу, то була ше та дефіляда. В січни тілько відсвяткували Новий рік, як Україну сколихнула жахлива звістка. В акваріуми київського олігарха зле ся чує рибка. Виявляється, шо акулі на три метра троха мало місця в акваріумі магазину. Ця новина відібрала першість в січневої про газові непорозуміння з сусідом, бо то вже стало ніби доброю традицією. Потому в лютому опозиція заборонила депутатам забаву «проголосуй за кумпеля», шо дуже засмутило владних пацанів та таваріщей депутатів. Українська народна прикмета: «Пес качається по снігу – випав сніг! Зі снігу стирчать хіба псячі вуха – випало дужо снігу». – ось так коротко про березень.  Ну а квітень то єньша справа, тут ми ого-го-го. «На огород Погнав народ. Шість соток, Шість соток спасуть Козацький род». Купили на три мільйони італійських сортових каштанів, але їх врікли поки везли. Тому зацвіли прості кінські. Прокуратура каже, як найде ту відьму, шо нашептала, то обов’язково покарає. В травні ми святкували Великдень, день Львова, день всіх трудящіх, тому шо було в травні не пам’ятаю. З хорошого в червні – ві Львові відбувся моцний фест джазу. «Увага, увага на київський вокзал прибуває бронепоїзд Москва-Київ, прохання прибрати усі кіоски». То в липні на святкування 1025-річчя Хрещення Русі прибув патріарх РПЦ, полковник Кирило. І вони точно шось завезли в Україну, бо вже в серпні купа п’яних зомбі лазило по сухих  львівських фонтанах з криками «за ведеве». Променем серед усього буденного та мирського у вересні стає декілька шанованих нами дефіляд. То є форум видавців та фестиваль кави ві Львові. В той час в жовтні єден державний муж на Закарпатті відмінив дітям осінні канікули, діти того не стерпіли і пішли на штурм мерії, яку закидали цукерками, копійками, та перевіреною збоєю – яйцями. Влада пробачити таке не змогла і написала кляузу в міліцію, канікули дітям так і не повернули. А вже в листопаді наша збірна з копанки, не путати з шахтою, пролетіла як фанєра над Парижем, і то треба було так нерви тріпати. Але листопад на тому ся не скінчив. «Обіцянка – цяцянка», – сказав наш гарант і показав Європі дулю, а нам всім дупу. Людям то ся дуже не сподобало, бо як так – обіцяв женитись і з-під вівтаря утік. Люди вийшли на майдан йому те сказати. А далі почався якийсь рейвах, де били дітей, возились на тракторі, хтіли встановити йолку, укралі у дітей кусочок щастя, бросалі в міліцію галавєшкі. Надивившись на то всьо наш нарід сказав «досить» і вийшов робити революцію. Тому, скажу Вам, цей рік був роком гартування та гуртування. Але ми ту змію подолали. Диви може і коня осідлаємо. Слава Україні! Героям Слава!

Залишити коментар

* — ці поля обов’язкові для заповнення